Одна строфа, где есть Капля, которая как-то резко ПРОТИВ подведённых в краски глаз... Как у Симонова в конце "Жди меня" значится "Не желай добра знатокам и свидетелям моей смерти, не желай им никакого добра." РЕЗКО! Оно не пневматически отстреливает, когда Вы, НАПЛЕВАВ в макияж, прямо на люди и в Духе сказали нечто не совсем цензурное. Как дитя прямо на Московском Богослужении с Патриархом громко так вякнул: "Ой, папа, смотри, тут клоуны вышли! На голову-то графин себе перевернул!!" А папа? Он по видимому тоже был человек детской мудрости. Он одёрнул пятилетнего мальца громко и всенародно, вот так: "Это не цирк и не театр. Дело серьёзное! Тут политическая игрушка!! И не графин это у него на голове, но..." Тут от толпы отделились и подошли какие-то крепкие, молодые... Взяли они Отца и Сына под белы руки и куда-то увели... Эх, им бы всем ещё одну росинку от одного поддержавшего их! Но лишь Дух Святой грустно так улыбался в эту картинку.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
